Відповідь - ні.

Примусова обсервація - це є обмеженням прав на свободу пересування, закріплених у ст. 33 Конституції України. З іншого боку, п. 4 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.  

ВАЖЛИВО - САМЕ ЗАКОНОМ можуть бути передбачені такі обмеження, не підзаконим актом, яким є в тому числі постанова КМУ.

 1.Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» №521 від 25.02.2020 р., до особливо небезпечних інфекційних хвороб був віднесений COVID-19 (коронавірус).  

https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-25022020--521-pro-vnesennja-zmini-do-pereliku-osoblivo-nebezpechnih-nebezpechnih-infekcijnih-ta-parazitarnih-hvorob-ljudini-i-nosijstva-zbudnikiv-cih-hvorob

  2.Отже стосовно обмежень на свободу пересування у вигляді примусової обсервації, які встановлені законом, і аж ніяк підзаконними актами:

 Ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачає  примусову госпіталізацію осіб, хворих на особливо небезпечні інфекційні хвороби, ТОБТО З ВСТАНОВЛЕНИМ, ПІДТВЕРДЖЕНИМ ДІАГНОЗОМ, а не припущенням!!

  Текст закону: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 

  Стаття 28. Госпіталізація та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб

Особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобамиабо є носіями збудників цих хвороб, відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може призвести до поширення цих хвороб. Вони підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштів соціального страхування в порядку, що встановлюється законодавством. Такі особи визнаються тимчасово чи постійно непридатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, внаслідок якої може створюватися підвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи.

Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, обов'язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку. (КАРАНТИНУ, не обсервації!!)

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань, умови визнання особи хворою на інфекційну хворобу або носієм збудника інфекційної хвороби, протиепідемічні і карантинні правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

  Згідно зі ст. 31 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»:

 Стаття 31. Спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що створюються на територіях карантину (спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори)

У разі встановлення карантину місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють на території карантину спеціалізовані заклади охорони здоров'я з особливим протиепідемічним режимом - спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони здоров'я, оздоровчих, навчальних закладів тощо.

Обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.

Текст закону: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14

 3. Відсутність у законодавстві встановленого терміну ОБСЕРВАЦІЯ (стосовно зобов'язання, яке пасажири рейсів з Балі та В’єтнаму мали підписати по прибутті в аеропорт Бориспіль). Тут керуватись тільки можна загальноприйнятою термінологією з тлумачних словників: у словниках під обсервацією розуміється ізоляція людей, які прибули з місць, де спостерігаються випадки інфекційних захворювань, для спостереження та профілактики.  ТОБТО, це може бути і САМОІЗОЛЯЦІЯ вдома!

4. Ну і з постанови 241 - еще "вишенка на тортик" стосовно дистримінації: чому особи, які мали контакт з хворою на ковід в п.3-1 ТА НАВІТЬ ХВОРІЮТЬ на ковід - НЕ потребують примусової госпіталізації, а особи, які мали контакт з хворим на ковід та прибули з-за кордону - потребують примусової обсервації (яка тут РІЗНИЦЯ В КОНТАКТАХ, що одні потребують примусової обсервації, а інші – ні?):

“3¹. Установити, що особи, які мали контакт з хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2,  або хворіють на зазначену хворобу та не потребують госпіталізації, є особами, що потребують самоізоляції.

3². Особи, що відвідували країни/регіони із місцевою передачею вірусу в громаді (крім водіїв та обслуговуючого персоналу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті з особою, хворою на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2), вважаються такими, що мали контакт з хворим на зазначену хворобу, і підлягають обов’язковій обсервації (ізоляції) протягом 14 днів після перетину державного кордону у спеціалізованих закладах, які визначаються Київською міською, обласними державними адміністраціями    

Текст Постанови: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-postanovi-kabinetu-ministriv-ukrayini-vid-11-bereznya-2020_n290320